Спосіб життя населення в країні, а разом з тим і суспільна свідомість, значно змінилися у зв’язку із забороною продажу алкогольних напоїв. З моменту мобілізації зачинилися всі винні крамниці й лавки. Спочатку передбачалося обме­жити заборону казенного продажу спиртових напоїв лише періодом мобілізації, але 22 серпня Микола II вирішив продовжити її на весь час війни. Гаряча підтрим­ка цих заходів у суспільстві підштовхувала його до рішення (у вересні 1914 р.) відмовитися від продажу горілчаних виробів, а також вина та пива назавжди.
Відповідні постанови починають приймати міські та земські власті. Міська дума 5 вересня 1914 р. зменшила трактирний збір на 20 % у зв’язку із забороною вживати в ресторанах спиртні напої. Вже через рік суспільні настрої кардинально змінилися, загальна ейфорія зникла. Громадськість переймається стосовно “тих потворних форм, яких набуває нині алкоголізм”. Це питання розглядалося на Пироговському з’їзді лікарів міста у січні 1916 р. Головну причину проблеми учасники з’їзду вбачали у відсутності цікаво­го дозвілля для народу, яке могло б стати альтернативою пияцтву, оскільки тве­резість була запроваджена примусово.