У 1910 р. в Росії починається період нового революційного піднесення. Разом з російським пролетаріатом піднялися на боротьбу робітники Харкова, Катеринослава, Києва, Одеси та інших міст України.
В квітні-травні 1912 р. у відповідь на розстріл робітників-страйкарів золотих копалень на берегах далекої сибірської ріки Лени по всій країні прокотилася хвиля політичних страйків. Припинили роботу і найбільші підприємства Вінниці. В травні 1912 р. страйкували робітники кондитерської фабрики. Страйк закінчився тим, що власник пішов на деякі поступки робітникам. Але через деякий час він зажадав розправи над організаторами страйку, і вони потрапили до суду.
Готувалися до боротьби і робітники насіннєвого заводу. Тут діяла підпільна група, яка вела роботу серед робітників і солдатів 5-го саперного батальйону. Кілька робітників заводу на чолі з Дмитром Рухвадзс виготовляли бомби. В березні 1913 р. поліція натрапила на їх слід і заарештувала чотирьох робітників. Навесні 1914 р. троє робітників втекли з в’язниці, а Рухвадзе був засланий до Сибіру.
14 жовтня відбувся страйк на фабриці „Ястреб”. Приводом до нього стало те, що адміністрація заявила про своє право звільняти робітників без видачі двотижневого утримання. Робітники негайно припинили роботу і висунули ряд вимог. Страйк тривав майже тиждень, і адміністрація змушена була піти на деякі поступки. 21 лютого 1914 р. на фабриці знову відбувся страйк. Його очолили робітники Кобзар, Бельський, Кельчик і Солодкий. Лише за допомогою поліції робітників примусили стати до роботи.
Революційне піднесення з 1910 року


« Особливий нагляд за польскими мешканцями ← → Збройна сутичка з Анархістами-Комуністами »