У 1910 р. в Росії починається період нового революційного піднесення. Разом з російським пролетаріатом піднялися на боротьбу робітники Харкова, Катеринослава, Києва, Оде­си та інших міст України.
В квітні-травні 1912 р. у відповідь на розстріл робітників-страйкарів золотих копалень на берегах далекої сибірської ріки Лени по всій країні прокотилася хвиля політичних страйків. Припинили роботу і найбільші підприємства Вінниці. В травні 1912 р. страйкували робітники кондитерської фабрики. Страйк закінчився тим, що власник пішов на деякі поступки робітникам. Але через деякий час він зажадав розправи над організаторами страйку, і вони потрапили до суду.
Готувалися до боротьби і робітники насіннєвого заводу. Тут діяла підпільна група, яка вела роботу серед робітників і солдатів 5-го саперного батальйону. Кілька робітників заводу на чолі з Дмитром Рухвадзс виго­товляли бомби. В березні 1913 р. поліція натрапила на їх слід і заарештувала чотирьох робітників. Навесні 1914 р. троє робітників втекли з в’язниці, а Рухвадзе був засланий до Сибіру.
14 жовтня відбувся страйк на фабриці „Ястреб”. Приводом до нього стало те, що адміністрація зая­вила про своє право звільняти робітників без видачі двотижневого утримання. Робітники негайно припинили роботу і ви­сунули ряд вимог. Страйк тривав майже тиждень, і адміністрація змушена була піти на деякі поступки. 21 лютого 1914 р. на фабриці знову відбувся страйк. Його очолили робітники Кобзар, Бельський, Кельчик і Солодкий. Лише за допомогою поліції робітників примусили стати до роботи.