Підтримка для фронту

Цікаво, що на початку війни друковані органи різних і навіть протилежних політичних сил виявляли надзвичайну схожість у ставленні до тих чи інших подій. Втім цей “внутрішній мир” почав руйнуватися після поразки російських військ у 1915 р. У Думі відновилися фракційні чвари, почалися підрахунки, скільки героїв з правих і скільки з лівих фракцій. Врешті люди звикли до війни, втомилися реагувати і на погані, і на добрі вісті з фронту — війна стала частиною буденного життя.
Ще наприкінці першого року війни масово почали виникати такі громадські організації, як „Военно-промышленный комитет», «Союз городов», «Земский союз», орієнтовані на допомогу фронту. Вінницький військово-промисловий комітет очолював граф З. С. Грохольський.
Жінки з незаможних родин, чиї чоловіки були мобілізовані, змушені були, щоб утримувати родину, влаштовуватися на роботу. Вони працювали в лазаретах, майстернях для виготовлення білизни і теплих речей для солдатів. Місто організовувало трудову допомогу для дружин запасних. 9 жовтня 1916 р. міністр шляхів сполучення видав наказ допускати жінок на посади дорожніх робітників, двірників, посильних, лампівників та сигнальників. Це рішення, зумовлене реаліями життя, видалося настільки незвичним, що газети відгукнулися фейлетонами. Коли в квітні 1916 р. на вулиці Вінниці виїха­ла перша жінка-візник — дружина мобілізованого, місцева влада її затримала і не дала дозволу на роботу.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →