Перша буржуазно-демократична революція в Росії розгорталася. Активізувалася і боротьба трудящих Вінниці. Особливо напружене становище склалося тут в кінці літа та восени 1905 р. З 20 серпня протягом кількох днів страйкували робітники друкарні та палітурних майстерень. У вересні одночасно відбулися виступи на ряді підприємств міста. Особливо значними були страйки булочників та друкарів. Булочники висунули вимогу зменшити робочий день, підвищити заробітну плату, лікувати хворих за рахунок власників підприємств, не звільняти робітників за участь у страйках тощо. Страйкарі трималися дружно і домоглися задоволення більшості своїх вимог. Друкарі застрайкували 11 вересня і також домоглися перемоги: заробітну плату їм було підвищено на 25 %, а робочий день скорочено до 9-10 годин. 20 вересня у Вінниці застрайкували ремісники та працівники торговельних закладів. Цей страйк, як писав повітовий справник, супроводжувався «насильними діями», коли страйкарі не пропускали на роботу штрейкбрехерів.
Восени 1905 р. революційний рух охопив усю країну і переріс у загальний політичний страйк. В період загальноросійського жовтневого політичного страйку майже всі підприємства Вінниці припинили роботу. Робітники та ремісники збиралися на сходки, обмінювалися думками, готувалися до збройної боротьби.
Під тиском народних мас, що піднялися на революцію, царський уряд 17 жовтня видав маніфест, у якому обіцяв політичні свободи і скликання законодавчої Думи. У Вінниці про царський маніфест стало відомо 18 жовтня. Цього ж дня о 17-й годині розпочався багатолюдний мітинг.
Розгортання буржуазно-демократичної революції


« Мітинг проти самодержавства ← → Поштовх до революції після 1905 року »