Перша буржуазно-демократична революція в Росії розгорталася. Активізувалася і боротьба трудящих Вінниці. Особливо на­пружене становище склалося тут в кінці літа та восени 1905 р. З 20 серпня протягом кількох днів страйкували робітники друкарні та палітурних майстерень. У вересні одночасно відбулися виступи на ряді підприємств міста. Особливо значними були страйки булочників та друкарів. Булочники висунули вимогу зменшити робочий день, підви­щити заробітну плату, лікувати хворих за рахунок власників підприємств, не звільняти робітників за участь у страйках тощо. Страйкарі трималися дружно і домоглися задоволення більшості своїх вимог. Друкарі застрайкували 11 вересня і також домоглися перемоги: заробітну плату їм було підви­щено на 25 %, а робочий день скорочено до 9-10 годин. 20 вересня у Вінниці застрайкували ремісники та працівники торговельних закладів. Цей страйк, як писав повітовий справ­ник, супроводжувався «насильними діями», коли страйкарі не пропускали на роботу штрейкбрехерів.
Восени 1905 р. революційний рух охопив усю країну і пе­реріс у загальний політичний страйк. В період загальноросійського жовтневого політичного страйку майже всі підпри­ємства Вінниці припинили роботу. Робітники та ремісники збиралися на сходки, обмінювалися думками, го­тувалися до збройної боротьби.
Під тиском народних мас, що піднялися на революцію, царський уряд 17 жовтня видав маніфест, у якому обіцяв політичні свободи і скликання законодавчої Думи. У Вінниці про царський маніфест стало відомо 18 жовтня. Цього ж дня о 17-й годині розпочався багатолюдний мітинг.