Микола Білінський "Вінницький замок", історичний нарис, 1926 р. - Сторінка 8.

Такі напади козаків стримували Татар і вони все менше й менше з’являються для пустошенчя і грабіжу на Поділля. Але країна не зоста-ється спокійною; скоро настають бурхливі часи козацьких повстань, Поділля стихійно війшло в загальну течію народнього руху. Воно стає тереном, на якому відбуваються у ріжних напрямках військові експедиції. Таку експедицію перевів 1650 р. польний гетман Калиновський з численним польським військом. Почав свій похід Калииовський від Дністра, страшенно погромив Ямпіль, Шаргород, Красне й підступив до Вінниці. Вінниця була на ту пору полковим пунктом, так сказати штабним містом для Кальницького полку, яким стала вона з округою після визволення України від Польщі за Хмельницького. За полковника у Вінниці був тоді Іван Богун, що вже того часу користувався славою видатного вояки, великого митця на ріжні несподівані бойові хитрощі. Наміром Калиновського було подолати Богуна й захопити його самого. Богун, коли дровідався, що з Калиновським іде сила війська, залишив у Замку залогу (гарнізон), а сам вийшов назустріч полякам; після першої сутички пустився тікати, перейшов через річку йзамкнувся в манастирі. То був православний Вознесенський манастир, розташозаний на північ від капуцинського. Тут була школа, православна колегія, яку утворив 1632 р. Петро Могила. Манастир займав велику площу. Наміром Богуна було затримати під Вінницею Калиновського, поки не підійде поміч від Хмельницького з Київщини. Костомаров у своїм творі „Богдан Хмель­ницький’‘ детально оповідає про цей напад Калиновського на Вінницю; між іншим він каже, що Богун втікаючи до манастиря наказав поробити на Богові ополонки (це було взімку) й понакривать їх соломою. Поляки, почувши, що Богун втік, пустилися його доганяти через ріку, і тут багато їх погадало в ополонки й потопилося. Дарма Калиновський про­бував здобути Замок приступом: в сутичках пройшло кілька день, і коли він довідався, що дійсно підходять козаки з .Київщини на поміч Богунові, кинувся тікати до Бару, при чому Поляки, залишили не тільки вози з провізією, а й бойову зброю, гармати. Про хитрощі Богуна є оповідання також у літописі, складеному 1742 р. „Тогда, (в 1651 р.) Богунь полковникь Винницкій подь Винницкимь монастыремь на рьчць Богу проломы подьлавши, Ляхов потопиль. Немає таких даних, які-б свідчили, що бойові операції Калиновського в 1650 р. відбилися як-небудь шкід­ливо на Вінницькому Замкові.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →