Микола Білінський "Вінницький замок", історичний нарис, 1926 р. - Сторінка 10.

Крім того, на пляні Вінниці, складеному в кінці 18 ст. зазначено на острові також земельні укріплення. Плян цей складено вже по прилу­ченню Поділля до Россійської держави. Напис пляна такий: „Плян Брацлавського Наместничества уездного города Винницы”. Дату не визначено, але як відомо Брацлавське Намістничество в 1797 р. зо всіма повітами: Брацлавським, Вінницьким, Літинським, Ямпільським увійшло до складу новосформованої Подільської губ. Значить зазначений план Вінниці сладено не пізніше 1797 р. На пляні намальовано острів на р. Богу, у формі чотирикутника: від острова проведено дві рівнобіжні лінії як знак мосту і приєднано їх до міста там само приблизно, де й теперішні залізні мости. Острів зазначено літерою S. Експлікація цієї літери пляна така: „Остров, на котором разваленное земленое укреп-льніе в нем содержится острогь”. Таким чином в кінці 18 ст. від колиш­нього Замка залишались вали, земляні укріплення, вже попсовані; але такий стан їхній показувала й люстрація 1789 р. Того часу ці вали, земляні укріплення, реального значіння, як засоби оборони від нападів, не мали ніякого й вони залишались як пам’ятки, минулого. Значно змінились загальні умови і Поділля і всієї правобережної України в кінці 18 століття.
Поділля в 1793 р. увійшло до складу Російської держави; на півдні з’явилася Новоросія; Крим і все узбережжя Чорного моря прилучено було теж до Росії. Зрозуміло, що при такій радикальній зміні татарські кочочовиська, ця постійна погроза для Поділля й інших українських земель, самі перейшли в підданство Росії й не могли більше робити хижацьких нападів на українські землі в тім числі й на Поділля. Таким чином усі українські замки, збудовані переважно для захисту й оборони від татар, Канівський, Черкаський, Брацлавський, Вінницький, Житомірський і інші втратили своє значіння і повинні були так чи інакше ліквідуватись. Якийсь час адміністрація користувалася частинами Вінклцького Замку, але не для бойових засобів, а для встановлення внутрішнього спокою, для утримання, в’язнів.
Але з роками вали без належного ремонту й утримання їх, мабуть через брак в адміністрації відповідних коштів, все більше псувалися руйнувалися і кінець-кінцем переходячи на нівець.
І Марчинський, видавши свій твір про Поділля в 1821 р. пише про Вінницький 3амок: “Lezc obudowoch tych Zameczkow teraz nie masz sladu”.
Річтут іде про Замок, що стояв на горі, на Старому Місті, і про Замок, що був на острові коло Богу, на Kepie.

Сторінка 10.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →