Микола Білінський "Вінницький замок", історичний нарис, 1926 р. - Cторінка 3.

3 огляду на це ми визнаємо доцільним в даному разі зробити просто екстракт, що вичерпує цей опис.
Вінницький замок збудований над рікою Богом, на скелястій горі; скеля від річки заввишки 20 саж., зі слів опису, прикра, неприступна. З другого боку була друга гора такої ж височини й недалеко від зам­кової гори і, зауважує опис, „шкодлива, з-неї может быти стрельба”. Базуючися на так визначеній топографії замка, ми повинні визнати місцем його ту гору над Богом, що на ній до недавнього часу був старо-городський православний цвинтар, тепер уже закритий, але від якого ще й досі зберіглися надгробки, здебільшого деревляні. І “шкодливою” для замка горою в такому разі може бути гора, де тепер знаходиться єврейський цвинтар; гора ця височиною дорівнює замковій горі.
Але можливо визнати „шкодливою” горою і ту гору, що на ній
тепер стоїть старогородська церква. Вона ще ближче до замкової гори
ніж гора під єврейським цвинтарем та височиною майже така як і замкова.
Замкова гора була окремим пасмом, що його відокремлювали яри з за­
ходу від гори, де старогородська церква, а зі сходу від гори _з єврей­
ським цвинтарем. Мешканці Старого Міста добре пам’ятають, що на
місці теперішньої каменярні був замок, а старжителі запевняють, що
частина замкової гори, яку тепер зруйновано каменярнями, прямовисно
спадала над водою.
Замок займає площу в 24 сажні завдовжки і в 20 з чвертю сажнів завширшки, себ-то коло 500 кв. саженів. Тепер ця площа колишнього замка зменшилася, бо частину скелі знесено для добування каменю.
Стіни в замку були подвійні: одна з дубового дерева в зруб, друга на віддаленні від неї на локіть (себ-то на 3/4аршина) з лозового плоту обмащена глиною; між ними було насипано .землі з піском. Таку конструкцію стін вважали найбезпечнішою, бо, як каже опис, коли стрі­ляли згармат, то ядро не могло пробити стіни. Поверх цих стін було збудовано ще такі самі стіни покриті дубовим помостом, який в описі називається бланкуванням. В найголовніших місцях на верхніх стінах були вежі – числом 5 і одна башта над ворітьми, де був в’їзд до замку перекладним мостом через рів. Башта була.з подвійними дубовими сті-нами, в середині яких було насипано землі на пів чверти п’яди. У вежах і башті пророблено було стрільниці—отвори, через які стріляли в нападни­ків на замок. До внутрішніх стін були прироблені прибудування числом 30, так звані городні, теж деревляні. Бони призначені були для захисту
майна й самого населення, коли нападали Татари: кожне село мало свою окрему городню. Крім того було 20 льохів для міщан і зем’ян, як зауважено в описі „на захование”. Не відомо чи в льохах ховали тільки продукти, чи можна було тут ховатися й людям. Замок був ото­чений ровом, через який в’їздили до замку тільки зводним мостом. В самому замку були: церква на честь Покрови, дві світлиці, грідня у вежах, чотири зем’янські кліті, кухня й пивниця — це все безпосередньо на землі. За стінами замка були стайня, кухня і як подано в описі „ізба чорная”. Весь замок був оточений частоколом (острегом) з двома ворітьми, одні на горі, за описом від „Браслава” значить на південь, другі внизу від мосту. Мостів було 2: один на Богові, другий на. річці Він­ниці. Коло того й другого були млини.
Щоб краще уявити собі вигляд Вінницького Замка та “топографію його околиць, на наше прохання художник С. Сваричевський після де­тального вивчення місцевости ласкаво виготував схемат. плян околиць та спробу реконструкції Вінницького Замка, як він виглядав за описом з 1552. р. Одна з цих реконструкцій подає вигляд Замка зі Старого Міста, а друга—з Нової Вінниці.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →