Жіноча гімназія

Провісником нового часу стали закони про позастанову жіночу освіту відкритого типу. У 1869 р. затверджено положення про жіночі гімназії і прогімназії у Київській, Подільській і Волинській губерніях. Згідно з ним в Немирові була відкрита перша на Поділлі дівоча прогімназія з чотирирічним курсом навчання. Пізніше такі навчальні заклади почали діяти в інших містах губернії. У липні 1900 р. в складі підготовчого і чотирьох молодших класів відкрилася жіноча гімназія й у Вінниці. П’ятий-сьомий класи відкривали відповідно роком пізніше, а через десять років на кошти зем­ства був відкритий восьмий (педагогічний) клас.
Спочатку гімназія мала двадцятикімнатний буди­нок священика Якубовича на Театральній вулиці, який він здав в оренду міській управі. У вересні 1901 р. гімназія переїхала у власне примі­щення, яке мало коридорну систему і не відзначалося особливим простором та зручностями. На верхньому поверсі розмістилися III, IV, VI класи, бібліо­тека, актовий зал, клас музики, вчительська і квартира головної наглядачки. На нижньому — підготовчий, І, II, V класи, клас для малювання, приймальня, кабінет на­чальника, кімнати для сніданків, одягу. В класах пер­шого поверху не було дерев’яної підлоги, опалювалося приміщення печами, освітлювалося гасовими лампа­ми. Тепер в будинку середня школа № 2.
У 1903 р. в гімназії навчалося 311 учениць, які поділялися за походженням: найбільше було вихідців з дворян — 145 і селян – 116.
Навчальні предмети в гімназії ділилися на обов’язкові і необов’язкові. До обов’язкових належала передусім російська мова. Проте у звіті гімназії за 1902 р. сказано, що з усіх предметів найнижчу успішність виявили учениці якраз з неї.
Таке становище стає зрозумілим, якщо дослідити національно-конфесійний склад. Наприклад, у першій жіночій гімназії в 1903 р. навчалося 49 учениць з сімей католиків, 103 єврейки, 154 дівчини з православних українських родин.
Після закінчення сьомого класу випускниці отримували атестат на звання вчительки початкової школи, педагогічного (восьмого) класу — звання домашньої вчительки. Випускницям-відмінницям цього класу присвоювалося найвище звання: “домашня вчителька-наставниця”. Їм відкривався доступ на вищі жіночі курси без іспитів.
У пореформений період до системи середніх навчальних закладів для дівчат, крім гімназій, входили єпархіальні жіночі училища (відав Синод), Маріїнські училища, згодом гімназії (відомство імператриці Марії Федорівни), інститут шляхетних дівчат і приватні пансіони, які давали незакінчену середню освіту.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →