Санітарний стан міста

Санітарний стан міста протягом другої половини XIX ст. залишався жахливим. Майже всі вулиці не мали твердого покриття. Навіть у центрі міста подекуди в негоду стояла непролазна грязюка. Як і в давніші часи, сміття мешканці викидали просто на вулицю. Всі нечистоти стікали в Буг. З нього ж жителі брали воду для пиття, бо у місті тривалий час не спромоглися обладнати жодного громадського колодязя.
Втім з кінця XIX ст. і до початку Першої світової війни санітарний стан Вінниці поступово поліпшується, передусім у центрі міста й тих кварталах, де жили заможні вінничани. У 1881 р. міська дума створила санітарну комісію, а також призначила міського лікаря, що за сумісництвом був і санітарним лікарем. Проте на благоустрій виділялися мізерні кошти.
Нарешті у 1896 р. при міській управі було передбачено посаду санітарного лікаря. Він наглядав за закладами торгівлі, санітарним станом вулиць, водопостачанням міста. Разом з ним на громадських засадах працювала санітарно-виконавча комісія, яка складалася з лікарів, відставних чиновників та гласних міської думи. Її голову затверджував Подільський губернатор.
У різний час комісію очолювали генерали у відставці Немирович-Данченко і Некрасов. У веденні комісії був досить значний обсяг роботи. Її члени обходили вулиці, подвір’я, об’єкти торгівлі, вимагали від міської влади спорудження водогону, мотивуючи це, зокрема, спалахами холери в 1902 році.
Санітарний лікар мав право скласти протокол про порушення санітарного режиму й передати його до суду. Розмір штрафу сягав 30-50 крб. – сума для того часу досить значна. Незаможним штраф замінявся 1-2 днями ув’язнення в камері поліцейської дільниці.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →