3 1871р., коли Києво-Балтську залізницю було здано в експлуатацію, Вінниця опинилася на одній з найважливіших залізничних артерій країни, що з’єднувала Одесу з Москвою, Києвом та іншими великими містами. В 1873 р. був відкритий рух на залізниці Козятин — Здолбунів, яка зв’язала Вінницю з за­хідними містами і дала можливість вивозити сільськогоспо­дарську продукцію з Поділля до портів Балтійського моря. Тепер Вінниця сполучалася найзручнішим видом транспорту з найбільшими містами Російської імперії: Одесою, Києвом, Москвою і Петербургом; дещо пізніше (1881 — 1890) через Козятин був налагоджений залізничний зв’язок з Житомиром, Уманню, а через Жмеринку — з Могилів-Подільським та ін­шими містами. В зв’язку зі зростанням залізничної мережі, у таких містах як Жмеринка, Козятин і Вінниця, орга­нізовано майстерні для ремонту вагонів, а у Козятині та Жмеринці — паровозів.
Перед Першою світовою війною була проведена топографічно-геодезична розвідка майбутньої залізничної колії Вінниця – Літин. Нова залізниця мала прокладатися вздовж Літинського шосе, долати Буг через міст в с. П’ятничанах і від військових казарм прямувати до вокзалу. На будівництво магістралі казна відпустила півтора мільйона карбованців, але війна завадила реалізації цього проекту.
По залізничній магістралі Київ — Одеса із центральних районів імперії надходили до Вінниці маши­ни, різне устаткування, металеві вироби, нафтопродукти, ву­гілля, сіль, бавовняні та шерстяні тканини тощо. З Вінниці вивозили головним чином продукти харчової промисловості, хліб, продукцію місцевих підприємств.