Освітлення та водогони

З 1880 р. центральні вулиці Вінниці почали освітлювати гасовими світильниками. Околиці ж зовсім не освітлювалися. До 1910 року місто не мало електрики. Запалювались і гасилися ліхтарі кожен окремо, для цього двічі на день, рано і ввечері вулицями проходив ліхтарник з драбиною на плечі, посудиною з гасом і запаленим ліхтарем у руках. Лише в 1910 р. Київське відділення російського товариства «Всеобщей кампании электричества» споруджує у Вінниці електростанцію. Обладнання її складалося з двох динамомашин по 80 квт кожна. Запускалися вони за допомогою парових двигунів. Це ж товариство у 1910 — 1911 рр. спорудило у Вінниці електроосвітлювальну мережу, яка обслуговувала адміністративні установи та будинки заможних городян. Бідні міщани не могли і мріяти про користування електроенергією. В цей час на вулицях міста з’являються електричні ліхтарі. У 1911 р. від вулиці, що веде з центра міста до залізничної станції, було встановлено 36 електро­світильників. Всього у місті їх було 102. Електричне освітлення діяло до 2-ї години ночі. Близько 300 гасових ліхтарів горіли всю ніч. Загальні витрати міста на освітлення сягали у 1914 р. 15 тис. крб. Будівництво станції і освітлювальної мережі обійшлося управі в 160 тис. крб.
Однією з найважливіших проблем у місті залишалося по­стачання населення доброякісною питною водою. Більшість мешканців користувалася брудною водою з Бугу і лише незначна частина міського населення — заможні громадяни — мали змогу споживати колодязну воду. В 1910 р. поча­лося будівництво міського водогону. Наступного року першу чергу його було закінчено. Система водогону складалася з насосної станції і водонапірної башти (для цього вико­ристали пожежну вежу на розі вулиць Козицького і Грушевського). Водогінні труби пройшли тільки по кількох вулицях в центрі міста.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →