Реформа міського самоврядування після 1861 р.

До початку Першої світової війни територія Вінниці становила 3936 десятин, тобто у 4,5 рази більше, ніж перед реформою 1861 року. Кількість будинків зросла у 3,4 рази, в тому числі мурованих — майже в 28 разів.
Серед великих перетворень тієї доби поряд з селянською, військовою і судовою окреме місце посідала реформа міського управління. Її було здійснено відповідно до виданого 1870 року загальноросійського “Городового положення”, спрямованого на узгодження адміністративного устрою в містах з реальними проблемами міського життя. За ним у містах Російської імперії, зокрема у Вінниці, головним органом міського громадського самоврядування ставала міська дума, склад якої обирався особами, що мали виборче право. Його, за положенням 1870 року, мали платники міських зборів, а саме, власники нерухомого майна, торговельних і промислових закладів, свідоцтв на право підприємницької діяльності та прикажчики першого розряду. Поряд з приватними особами виборчим правом користувалися також відомства, установи, товариства, монастирі й церкви. Виборці поділялися на три категорії (курії) і обирали однакову кількість гласних з терміном повноважень чотири роки. Порівняно з попередніми десятиліттями суцільного бюрократизму державної адміністрації введення міського самоврядування було кроком вперед і мало для Вінниці позитивні наслідки.
Коло повноважень міської думи охоплювало міські кошти та майно міста, турботи про його благоустрій, освітні, медичні та культурні заклади, розвиток міської промисловості й торгівлі, забезпечення мешканців продовольством, підтримку незаможних верств населення. Дума мала також піклуватися про поліцію, пожежну частину, утримання в’язнів, військовий постій тощо. Вона отримувала на потреби міста кошти зі зборів від нерухомості, наданого права на підприємницьку діяльність, шинки і постоялі двори, візницькі та перевізні промисли, утримання приватними особами коней і карет, а також собак.
Отже, у Вінниці з 1870 року діяло міське самоврядування у вигляді обраних заможними громадянами думських гласних, яке залишалося під ретельним наглядом губернської адміністрації. Виконавчим органом у міському управлінні була міська управа, що обиралася думою і очолювалася міським головою. Крім підприємців та дворян, до гласних думи потрапляла і певна кількість представників інтелігенції та торгово-ремісничих кіл міста.
Гласні обиралися на чотири роки. Вони ж на чотири роки зі своїх рядів обирали таємним голосуванням міського голову, двох членів міської управи і призначали секретаря. Міський голова після обрання складав присягу імператору, до якої його приводив настоятель Преображенського собору. Платню керівництво отримувало досить високу, наприклад, у 1912 р. вона становила: у голови – до 4500, у членів управи – 1800 крб на рік. У складі думи працювали комісії: училищна, мостова, садова, бібліотечна, ревізійна, бюджетна, фінансова, лікарська, господарська, технічна, юридична, оціночна, торгова, театральна, казармена.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →