Напередодні війни у місті діяли дві невеликі друкарні.
Одним з найбільших підприємств у Вінниці був чавуноли­варний механічний завод «Молот» фабриканта Львовича, збудований в 1880 році. Це перше справді індустріальне під­приємство у Вінниці. На ньому виробляли машини для цукро­вих та винокурних заводів, чавунну й мідну апаратуру, соломо­різки, кінні приводи і нескладні сільськогосподарські машини, відливали металеві вироби для господарських і побутових потреб.
У кінці XIX ст. у Подільській губернії триває інтенсивний розвиток цукрової промисловості. Посіви цукрових буряків ста­ли основним джерелом прибутків подільських поміщиків. У 1898 році під цією культурою було зайнято 86412 десятин, а в 1902 р. — 138895, тобто за 4 роки посівна площа збільшилася на 52483 десятини. У зв’язку зі зростанням бурякосіяння в губернії виникла потреба в насіннєвому заводі, який постачав би маєтки високоякісним насіннєвим матеріалом. Користуючись протекцією російського уряду, німецькі капіталісти в 1899 році заснували у Вінниці такий завод і організували “Товариство Раббетге і Гізеке”. Завод займав велику площу, на якій були розташовані заводські приміщення, склади, елеватор і сушарка. До заводу зі станції Вінниця підвели залізничну колію. Решту території займали житлові будинки, фруктові та декоративні дерева. В 1912 — 1913 рр. завод випустив 309386 пудів насіння. Значно збільшилася посівна площа під висадками. 1915 року, в зв’язку з початком війни, завод був секвестрований як німецька власність і переданий головному управлінню землеустрою та хліборобства.