Архітектор Артинов

Дiяльнiсть Г. Г. Артинова, що розпочалася з проектування та будiвництва Вiнницької жiночої гiмназiї (1900)i, визначила формування Вiнницi засобами архiтектури модерну. Темпи та обсяги будiвництва, порiвняно з попереднiми часами, стали вражаючими. За неповним перелiком, громадськими об’єктами вiнницького Срiбного вiдродження, створеними за проектами та пiд керiвництвом Артинова, були: 1902 – Народний дiм на Замостi (не зберiгся), залiзнi мости через о. Кемпуii (iснували до Великої Вiтчизняної вiйни); 1907 – мiська бiблiотека iм. Гоголя (нинi обласна наукова бiблiотека iм. Тiмiрязєва пiсля розширення та реконструкцiї), Св.-Вознесенська церква (не збереглася); 1908 — 1910 – кам’янi сходи до порому (нинi сходи в парку «Кумбари»); 1910 – мiський театр (нинi Обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Садовського пiсля розширення та реконструкцiї), перша електрична станцiя та перша електромережа, першi лiнiї водогону, церква Воскресiння Христового на православному кладовищi, учительська семiнарiя зі зразковою школою, будинком директора та церквоюvi; 1911 – мiська дума, мiська управа та округовий суд (спiльно з акад. архiт. В. А. Пруссаковим), сiрниковий та миловарний заводи, скотобойня, будинок товариства споживачiв з магазином (нинi адмiнбудинок з магазином); 1912 – водонапiрна башта (нинi вiддiлення обл. краєзнавчого музею), готель «Савой», перша лiнiя мiського трамваю, суперфосфатний заводix; 1913 – розпланування мiського саду та спорудження в ньому лiтнього кiнотеатру (нинi на цьому мiсцi старий Лiтнiй театр 40-х рр.); 1915 – учительський iнститут (добудова)xi. За проектами Г. Г. Артинова будувалися також численнi особняки, прибутковi будинки з магазинами, фотосалони, кiнотеатри, адмiнбудiвлi, сакральнi споруди рiзних релiгiйних конфесiй. Цiлий ряд об’єктiв нинi охороняються як пам’ятки архiтектури та мiстобудування мiсцевого значення.
Серед них привертає увагу будинок міської думи (нині адмінбудинок товарно-промислової біржі по вул. Соборній). Три поверхи головного будинку зайнято трьома великими залами. Алебастрові прикраси сходів, стін та колон й були причиною того, що його довго називали «Білим залом». Добудова до головного будинку зі службовими приміщеннями простягає­ться вглиб двору. Просто задуманий план добре розв’язував завдання — дати великі операційні зали, які при потребі можна ділити бар’єрами. Фасад будинку, що являв собою модернізований ампір, вдало об’єднав усі три поверхи з трьо­ма залами. В цілому та в окремих деталях він добре проду­маний і становить значний крок вперед, порівнюючи з фаса­дами інших будинків у Вінниці тих часів.
Окрасою міста був і будинок міського театру по вул. Театральній. Тут був зал на 1000 місць, невеликий вестибюль, фойє на другому поверсі, сцена та службові кімнати. Треба відзначити, що небагато міст, подібних до Вінниці, мали в той час такі зручні і гарні театральні приміщення (в 1944 р. театр був зруйнований і відновлений за проектом Д. Чорновола).
Пiд керiвництвом Г. Г. Артинова були створенi бульвар на Олександрiвськiй площi (нинi, пiсля реконструкцiї, сквер iм. Козицького та Меморiал Слави), бульвар Оводова на Поштовiй вулицi – Миколаївському проспектi, бульвар на Великiй Олександрiвськiй вулицi, нинi просп. Коцюбинського (цi бульвари не збереглися). Були розпланованi та забудованi особняками Слов’янка, Садки, Замостя. В Садках, на Старому мiстi та Замостi розташовано початковi училища, а для чоловiчої гiмназiї реконструйовано службовi примiщення в колишнiх єзуїтських мурах.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →