Юрій, Олександр, Костянтин та Федір Коріатовичі

З метою захисту відвойованого в ординців Подільського улусу, Великий князь литовський Ольгерд передав землі Побужжя чотирьом синам свого брата Коріата – Юрію, Олександру, Костянтину та Федору. Коріотайтіси (Коріатовичі) “…вси городы умуровали и всю землю Подольскую осели”. Оскільки Коріатовичі з повагою ставилися до стародавніх місцевих звичаїв і поводилися на землях Поділля не як завойовники, а як люди, що шукали порозуміння з місцевим населенням, то вони наказали зводити замки біля вже існуючих поселень, бо “…тогды в Подольской земли не был ни один город ни древом рубленый, а ни камением боудованый…” Принциповими є зауваження русько-литовського літописця про те, що „Ольгерд зубил” не суто татар. Але „татаров татарських князей”, які були „отчичи и дедичи земли Подольской”, тобто переміг визнаних татарами спадкових володарів краю, і по тому Коріятовичі „вошли у приязнь со атаманы». Згідно з висновками Вінницької археологічної експедиції ІА НАНУ 2005 р. (керівник — Л. І. Виноградська), під час якої було виявлено рештки будівель сер. ХІІІ — поч. XIV ст. на староміській Замковій горі. Наявність адміністративної функції у співставленні з цими археологічними даними та відомостями про відокремлення Брацлавщини від Орди (Хроніка М. Віллані, 1352, 1354 рр.) свідчить про існування міста-центру вже напередодні литовської експансії.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →