Антсько-улицьке поселення Х ст.

Наприкінці IX – на початку Х ст. під натиском печенігів значна частина уличів переселилася з Подніпров’я на Побужжя, а за тим – ближче до Північного Причорномор’я. На Південному Бузі залишилося змішане антсько-улицьке населення, яке й збудувало в районі Вінниці укріплення та поселення X – XI ст.i
З середини Х ст. історія уличів і тиверців невіддільна від історії Київської Русі, до складу якої вони ввійшли.
Основну загрозу для мешканців Середнього Побужжя на той час становили печеніги, половці, а згодом – татари. Постійні набіги кочівників призвели до певного знелюднення районів довкола Вінниці. Важко не погодитися з думкою В. Д. Отамановського, що через значне віддалення від основних балтійсько-чорноморських торговельних шляхів, небезпечне бездоріжжя і “саме вже географічне положення визначувало й економічну відсталість Середнього Побожжя супроти Придніпрянщини й Придністрянщини та куди рідше залюднення”. Єдиною перевагою даного району були ліси, які захищали нечисельне місцеве населення від “дикого поля” і давали усе найнеобхідніше для прожитку.
Цілком вірогідно, що в рідко заселених околицях Вінниці мешкали змішані слов’яно-тюркські племена легендарної Болохівської землі, яких літописець називав “свои погани”*. Перші поодинокі селища поблизу майбутньої Вінниці з’являються з другої половини XII ст., коли стають відомі Прилуки (Прилука) на Десніi та Мізяків (Мезековцы) на Згарі.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →