Міщанські землі та розвиток торгівлі

На міщанських землях існував також цілий ряд окремих хуторів, якими володіли як міщани, так і дворяни за правами, наданими магістратом: у лісі за Каліччям, зліва від шляху на Луку-Мелешківську, на Садках, біля дороги на Зарванці та ін.
На кінець 1850-х рр. Вінниці належало 5836 десятин 690 сажнів землі, в тому числі всередині міської смуги – 976 дес. 600 саж.1
Традиційне заняття землеробством членів української міщанської громади зіграло з ними злий жарт. В умовах бурхливого розвитку торгівлі й накопичення первісних капіталів українські міщани виявилися нездатними прийняти виклик часу. Вони без бою поступилися першістю у перспективній сфері євреям, старовірам-росіянам, іншим іноземцям та дрібній шляхті. Про це свідчить промовистий факт: впродовж 1793 – 1861 рр. жоден член української громади не оголосив свій капітал хоча б на купця 3-ї гільдії. Асесорський декрет 1790 р., означивши обшир міських земель, разом з тим звільнив міщан від необхідності оплати поземельного податку. Такий стан речей зберігся попервах і по приєднанні краю до Росії. Однак це входило в протиріччя з існуючими в імперії порядками, які зокрема передбачали, що заняття землеробством є справою селян, а всі інші, хто забажав би займатися рільництвом, повинні платити за це поземельний податок. Відтак у 1824 р. для вінницьких міщан-землеробів введено т. зв. оброчні статті (чинш) за користування ріллею. Міщани оскаржили це рішення у 1831 р. в колективному листі навіть на ім’я царя, однак з того нічого не вийшло. Причому як докази міщани надали два привілеї на пергаменті та асесорський декрет, оправлені у вигляді книжки.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →