Вінницькі міські землі віддавна виходили далеко за межі власне самого міста. Це було наслідком особливих умов формування вінницької української міщанської громади впродовж ХІV – ХVІІІ ст. Земля як засіб до існування від найдавніших часів відігравала визначальну роль для міщан. Через надзвичайну відсталість розвитку суспільних та економічних стосунків у краї міщани змушені були займатися експлуатацією природних багатств міської околиці, а з часом, коли природні ресурси в значній мірі вичерпалися, міщани перейшли до активного заняття землеробством. У ХVІІІ ст. до цього виду діяльності їх спонукав ще й позаекономічний примус вінницьких старостів, які, по суті, перевели міщан на становище кріпаків.