Структура єкономіки міста

Безперечно, найбільші прибутки приносила роздрібна торгівля алкогольними напоями. Саме тому цей вид підприємницької діяльності суворо регламентувався. Віддавна існувала практика передачі права продажу напоїв у відкуп (в оренду). Якщо за часів Речі Посполитої зазначений податок (чоповий) сплачувався на користь корони, то по приєднанні краю до Росії, з огляду на бідність міст, його передано у розпорядження магістратів. У значній мірі саме завдяки цьому міста могли формувати якісь бюджети. Право винного відкупу на наступне триріччя виставлялося на публічні торги і передавалося тому, хто платив найбільшу суму. Умови цього відкупу заздалегідь укладалися магістратом у вигляді контракту, що підписувався з переможцем торгів. На початку ХІХ ст. головні умови контракту були такими: відкупники отримували у своє розпорядження усі належні місту корчми та винокурні; при потребі мали право купувати напої також на стороні; вроздріб напої мали продаватися посередництвом таврованих магістратом мір за встановленими в контракті фіксованими цінами; вінницькі мешканці при бажанні могли відкривати власні шинки, однак за погодженням з відкупниками по оплаті їм відповідного мита та за умови гуртового придбання напоїв у відкупників. Те ж саме стосувалося утримувачів ґербергів і трактирів: будь-кому, крім дворян, під загрозою штрафу заборонялося ввозити в межі міста напої навіть для власного споживання. Для того відкупникам застерігалося право влаштовувати на головних дорогах застави, наймати варту, а дрібні дороги і стежки перекопувати ровами. Вони також мали право у будь-який час здійснювати трус у будинках мешканців міста на предмет виявлення підпільних винокурень або шинків; продаж напоїв у шинках мав здійснюватися влітку від сходу до заходу сонця, а взимку – від 7-ї години ранку до 7-ї години вечора. Церковним братствам та окремим мешканцям дозволялося варити пиво та мед дрібними партіями для власних потреб. Річна сума міського прибутку від винного відкупу на 1801 р. становила 3197 руб. 50 коп. сріблом. На початку ХІХ ст. магістрату належало 4 корчми – одна на Новому місті, одна на Старому і дві на Хуторах. У власності міста (станом на 1806 р.) було також 4 герберги (неприватні трактири). Приватні трактири утримували шляхтич Юзеф Любішевський та іноземець Якуб. У трактирах клієнтам пропонувалися вина, кава, чай, шоколад, різноманітні страви, більярд.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →