"Постійну" повинність міщан та рекрутська повиннісь

Міський магістрат не мав власного приміщення і перебував у найнятих. З 1801 р. з цією метою орендувався будинок Порчинського на поєзуїтській юридиці. Однак менш ніж за рік у ньому розмістився штаб розквартированого у місті Тверського драгунського полку та полковий лазарет, а для магістрату був найнятий будинок у міщанина Дувида Ароновича. Загалом з кінця ХVІІІ ст. у Вінниці, як і в населених пунктах усієї Подільської губернії, постійно розквартировувалися військові частини. Імперія прагнула загарбувати все нові й нові землі, а на уже окупованих остерігалася змов і повстань. Міщани змушені були відбувати так звану постійну повинність, тобто приймати у свої будинки на постій солдатів, забезпечуючи їх прохарчування. Однак це було ще дрібницею у порівнянні з тим, що з середини 1790-х рр. вінницькі міщани-християни нарівні із селянами змушені були відбувати рекрутську повинність. Кількість рекрутів, що мали бути поставлені у військове відомство від певної кількості осіб чоловічої статі, визначалася царським указом. Євреї до 1827 р. замість поставки рекрутів відбували цю повинність у грошовому еквіваленті. Наприклад, у 1796 р. за одного рекрута єврейська громада мала заплатити 500 руб. сріблом – велетенська сума для того часу.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →