Мости на початку 19 ст.

Розташування міста по обох берегах Бугу створювало для його мешканців чималі комунікаційні проблеми. В описуваний період русло річки дещо відрізнялося від того, що існує тепер. Через відсутність суцільної греблі річка була вужчою, але значно стрімкішою, на ній було багато дрібних острівців, які часом розмивалися водою, а часом з’являлися знову. Головними засобами сполучення обох частин міста слугували мости. У 1805 р. їх було 7 малих і один великий. Технологія мостобудування на той час застосовувалася вкрай примітивна. Це призводило до того, що мости більше ремонтували, ніж експлуатували. Особливо дошкуляли весняні льодоходи та повені. У 1805 р., уже після льодоходу, сильною повінню було пошкоджено великий міст, який з’єднував Нове місто зі Старим. Характерно, що до того ще не була завершена відбудова мосту після повені попереднього року. Крім того, повінь 1805 р. зруйнувала міст на Калічій долині, недалеко від місця її впадання у Буг, через який місто було зв’язане з передмістям — Садками.
Влітку через Буг можна було переправитися човнами. З відома магістрату перевози здавалися у відкуп здебільшого місцевим міщанам-євреям. Один із них описує у своїх спогадах мешканець Вінниці Постоловський: “Влітку для скорочення шляху потрібно було переїжджати річку на човнах. Перевіз утримував єврей, якому платилась за перевезення копійка або платили натурою: давали шматок хліба чи хто що міг…”

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →