Позбавлення дрібної польської шляхти її привілеїв

Міське самоуправління залишалося практично незмінним до 1830 р. Після польського повстання царський уряд розпочав широкомасштабний наступ на польську дворянську автономію в Правобережній Україні, кінцевою метою якого мала стати повна русифікація краю. Першою на собі відчула удар дрібна шляхта, яка становила до 10 % населення приєднаних від Речі Посполитої територій й була болісним рудиментом на тілі імперії, оскільки, зберігаючи свої давні права, не платила державних податків і не відбувала державних повинностей, в т. ч. рекрутської. У Вінниці як у старостинському місті, та ще й повітовому центрі, з давніх часів мешкала велика кількість дрібної шляхти. Частина її (т. зв. околична шляхта) мала свої приватні будинки в місті й займалася юриспруденцією при судах, інша — винаймала будинки на монастирських та міських землях і займалася землеробством, ремеслами, торгівлею, службою тощо.1 Царським указом від 19жовтня 1831 р. уся шляхта, яка не змогла б у встановлений термін представити особливим комісіям документальних підтверджень свого благородного походження, мала бути переведена у стан однодворців (у селах) та громадян (у містах) й по тому обкладатися державними й земськими податками і виконувати рекрутську повинність. Процес позбавлення дрібної шляхти її привілеїв в основному був закінчений до кінця 1830-х років. У Вінниці з’явилася ще одна велика громада, підвладна міському магістрату. В квітні 1841 р. її старшиною був Станіслав Тарнопольський.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →