Мури католиків єзуітів

Для отців-єзуїтів тутешній край, що межував з хитрим татарським степом, край, де вирувала козацька вольниця, був ворожим. Тому єзуїтська резиденція впродовж 1610 — 1617 рр. була оточена потужними кам’яно-цегляними стінами, що вражали капітальністю і добротністю, відтоді за ним закріпилась назва “мури” (від латин. murus — стіна). Нині ця будова є найдавнішою збереженою архітектурною пам’яткою Вінниці. У ній розташований Державний архів Вінницької області. На перетині сучасних вулиць Володарського і Поліни Осипенко збереглася ділянка фортечної стіни з кутовою баштою (XVIIXVIII ст.), складена з великої червоної цегли на гранітному підмурку. Суворою силою і неприступністю віє від високих, ледь нахилених всередину двору стін-мурів. Низка крихітних квадратних бійниць, тонка смужка тосканського фризу збігає на стіни з масивною кутовою вежею. Форма її нагадує дзвін, розправлений на квадратному плані. Скруглені кути фланковані пілястрами, які розширюються донизу, наслідуючи дзвіноподібний силует башти. Така ж сувора масивність притаманна і самому костьолу єзуїтів, хоча через пожежі, руйнування, реконструкції він сильно постраждав. Ця сувора стримано декорована будівля стоїть майже на розі квадратної в плані території Мурів, головним фасадом на вулицю (спочатку костьол від вулиці відмежовувала мурована стіна — частина загального периметру укріплень). Чітко проглядаються три нави, цокольний поверх, хрещате склепіння. Середній наві відповідає ризаліт з чотирма пілястрами тосканського ордеру, що несуть розкрепований трикутний фронтон; бічні фризи — атики з нішами-чарунками — результат реконструкції вже початку ХХ ст.
На протилежному боці костьолу до вівтарної його частини пристає витягнутий углиб двору монастирський корпус. Часті перебудови, поновлення, часта зміна господарів будівель колишнього монастиря унеможливили відтворення первинного вигляду пам’ятки. Побудований вздовж берегової лінії, монастир сповзав до річки, про це нагадують три потужні контрфорси, що підпирають гладкі стіни між маленькими вікнами. Могутня грубість контрфорсів згладжена великими об’ємами каплиці, прибудованої до східного боку костьолу. Каплиця відрізняється від храму жвавістю оформлення, хоч і втраченого частково. Фасад західної добудови — „колегіуму” — декорований зі стриманою пишністю раннього бароко: високий двоярусний фронтон з напівкруглим завершенням, ніші і спрощені вази по краях, характерні барочні пропорції вікна з наличниками, білизна тиньку.

,

---

Сподобалась стаття чи сайт? Скористаєтесь кнопками що тут нижче:

---

  ←     →